Самостійна позааудиторна робота здобувачів освіти. Робота з інформаційними джерелами.

Самостійна робота здобувачів освіти в основному є роботою з навчальною, спеціальною та науковою літературою. Основними інформаційними джерелами, не залежно від їхнього формату (друковані, електронні тощо), з якими має працювати здобувач освіти, є такі:

1) навчальна література (підручник, навчальний посібник, курс лекцій, методичний посібник (рекомендації), хрестоматія);

2) наукова література (монографія, збірник наукових праць (статей), науковий журнал, матеріали конференцій, тези доповідей);

3) довідково-інформаційна література (енциклопедія, енциклопедичний словник, довідник, термінологічний словник (глосарій), тлумачний словник);

4) відкриті онлайн-курси, освітні тематичні вебінари та презентації на відомих безкоштовних платформах в Інтернеті.

Зауважимо, що характер взаємодії здобувача освіти з інформаційним предметним середовищем дає змогу визначити рівень його готовності до самостійної роботи. Основу цієї взаємодії, перш за все, становить вміння працювати з навчальним текстом, сформованість певної культури читання та слухання. Уміння працювати з текстом є необхідним для успішного освоєння змісту навчальної дисципліни та важливою компетентністю в усіх сферах життєдіяльності.

Уміння читати навчальний або науковий текст складається з опанування певних дій, від рівня освоєння яких залежить продуктивність читання:

- усвідомлене визначення мети читання;

- швидкий огляд тексту з метою ознайомлення;

- визначення головної думки тексту;

- поділ тексту на частини;

- виокремлення основної думки кожної частини;

- співвіднесення головної думки кожної частини з головною думкою тексту;

- виділення в тексті структурних елементів, наукових знань (фактів, понять, закономірностей методів пізнання);

- зіставлення виділених елементів із засвоєною раніше або наявною в інших джерелах інформацією;

- складання плану (залежно від мети читання: підготовка до семінару, написання реферату тощо). Слід наголосити на важливості загального ознайомлення з певним джерелом інформації, а саме: - фіксація основної видавничої інформації: автор, назва, видавництво, рік тощо (бібліографічний опис джерела); - ознайомлення зі змістом видання та передмовою; - вивчення вступу, у якому зазвичай виокремлюють суть того, про що йдеться у виданні, обґрунтовують актуальність поданої інформації, формулюють мету й завдання джерела. Дослідження особливостей формування та розвитку наукової мови дали змогу виокремити такі основні види читання: – оглядове: завданням є отримання загального уявлення про зміст тексту, воно потребує досить високої швидкості читання; – ознайомлювальне: завданням є пошук необхідної інформації без установки на відтворення або запам’ятовування, а лише розуміння загальної лінії змісту, цілісне сприйняття тексту, сортування матеріалу; – пізнавальне: завданням є максимально точне освоєння змісту тексту і його адекватне відтворення в заданих умовах; поглиблене читання, коли текст читають повільно, з повним внутрішнім промовлянням, частими зупинками для обмірковування, із з’ясуванням незрозумілих слів і поверненням до неясних місць; – бібліографічне: завданням є огляд бібліографічних видань, реферативних журналів, карток каталогу, рекомендаційних списків, зведених списків статей за рік у наукових журналах; – аналітико-критичне: завданням є критичний аналіз як самої інформації, так і способів її отримання та подачі автором; – творче: завданням є пошук тих суджень, фактів, за якими або у зв’язку з якими читач вважає за потрібне висловити власні думки та ідеї. На думку Тоні Б’юзена (британський психолог) сьогодні більш значущою є інформація, ніж людина. У результаті людина завантажена розумово і майже буквально «завалена» інформацією. Інформаційний та видавничий потоки продовжують зростати зі страшною швидкістю, ігноруючи здатність і можливість людини з усім цим ознайомитися і вивчити. Якщо людина хоче впоратися з цією ситуацією, то задля ефективної роботи з текстами вона має опанувати нові способи дій та ознайомлення з інформацією, тобто нові способи використання своїх природних здібностей до навчання, мислення, запам’ятовування, творчості та вирішення будь-яких проблем. 

Опановуючи певний текст, здобувач освіти має визначити: 1) ЩО? – про що йдеться на рівні поняття, осмислення визначення певного поняття, про яке йдеться в тексті; 2) ЯК? – як певні поняття пов’язані між собою, як можуть взаємодіяти, які залежності й закономірності між ними існують; 3) ЧОМУ? – чому саме означені елементи утворюють певний феномен; 4) ЗВІДКИ? – звідки випливає, певний зв’язок між поняттями, елементами тощо; що є основою розкриття змісту за певним підходом, контекстом, позицією.

 Відповіді на ці запитання дають можливість здобувачу освіти усвідомити рівень розуміння прочитаного, а також визначити необхідність додаткової роботи з інформацією. 

((С) Горбань Г. О. Самостійна робота здобувача освіти:

освітня програма «Психологія» : навчально-методичний

посібник для здобувачів вищої освіти)