Алгори́тм (латинізов. Algorithmi за араб. ім'ям перського математика аль-Хорезмі) — набір інструкцій, які описують порядок дій виконавця, щоб досягти результату розв'язання задачі за скінченну кількість дій; система правил виконання дискретного процесу, яка досягає поставленої мети за скінченний час. Для візуалізації алгоритмів часто використовують блок-схеми. (Приблизно 825 року він написав трактат, в якому описав придуману в Індії позиційну десяткову систему числення. У першій половині XII ст. твір Аль-Хорезмі потрапив до Європи в перекладі латиною під назвою «Algoritmi de numero Indorum» («Алгоритми про індійську лічбу»). Вважається, що Algoritmi відповідає невдалій латинізації імені Аль-Хорезмі, проте через неправильне тлумачення його як іменника в множині ним стали називати метод обчислення.)
(С) Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(С) Горбань
Г. О. Самостійна робота здобувача
освіти
Візуалізація – загальна назва
прийомів уявлення певної
інформації або явища у наочному
форматі, зручному для
аналізу, запам’ятовування та узагальнення.
Візуальне мислення – це людська
діяльність, продуктом якої
є породження нових образів,
створення нових візуальних форм,
що несуть певне навантаження й
роблять значення видимим.
Результатом процесу візуалізації
є певна наочна модель, що
відображає суть об’єкта пізнання.
Візуальна модель дає змогу
зафіксувати результат певного
етапу формування знань в
наочній формі, яка підсумовує
зрозуміле, виявляє недоліки та
суперечності. Візуалізація
стимулює осмислення, узагальнення,
уточнення сприйманих образів,
забезпечує повноту і цілісність їх
сприйняття.
Отже,
візуалізація навчальної інформації дає змогу
здобувачу
освіти активізувати пізнавальну діяльність, а також
стимулювати
формування й розвиток критичного мислення.
Сьогодні існує досить широкий
спектр форм візуалізації
навчального матеріалу.
Візуалізація знань може бути
подана у вигляді:
1) ілюстрації (малюнки,
фотографії, відео процесів, явищі
предметів);
2) інфографіки (подання у візуальному
вигляді зведення
різних даних у єдине ціле з метою
спрощення сприйняття);
3) ієрархічних деревоподібних
схем;
4) онтологічної мапи-мережі
(інтелект-мапи).
Самостійні завдання з побудови
візуалізації знань за
визначеною темою задають досить
широкий вибір форматів її
реалізації. Важливо, що під час
виконання завдань щодо
використання форматів
візуалізації здобувач самостійно обирає
форму, обсяг і деталізацію
узагальнення.
Ілюстрація
Ілюстрація – один із видів
графіки для супроводу тексту
візуальними образами, які
сприяють його поясненню,
доповнюють його та підсилюють
емоційне сприйняття. Це один
із методів візуалізації.
Основними видами ілюстративного
матеріалу є креслення,
технічний рисунок, схема,
фотографія, малюнок.
За необхідності ілюстрації
доповнюють пояснювальними
даними (підрисунковий підпис).
Підпис під ілюстрацією
зазвичай має бути чотири основних елементи:
- найменування графічного сюжету:
у роботах зазвичай
використовують такий формат:
Рис.;
- порядковий номер ілюстрації,
якщо їх більше ніж одна;
- тематичний заголовок
ілюстрації, що містить текст із
якомога стислою характеристикою
зображеного;
- експлікацію, яка будується так:
деталі сюжету позначають
цифрами, які виносять у підпис,
супроводжуючи їх текстом.
Треба зазначити, що експлікація
не замінює загального
найменування сюжету, а лише
пояснює його. Експлікація в
широкому сенсі – це роз’яснення,
уточнення позиції, поняття,
значення слова.
Проілюструвати якусь думку –
означає подати до тексту
малюнки або приклади, що дадуть
змогу наочно пояснити,
розкрити, підтвердити її зміст.
У самостійній роботі здобувача
освіти ілюстрація може
виконувати як супроводжувальну
роль, коли виконує свою
основну функцію, так і змістову,
коли вона є основним змістом
роботи
з психологічного аналізу певних феноменів.
((С) Горбань Г. О. Самостійна робота здобувача освіти: освітня програма «Психологія» : навчально-методичний посібник для здобувачів вищої освіти)
Технологію з використанням візуалізації відносять до технології концентрованого навчання за допомогою знаково символьних структур. Основними цілями цих технологій є формування знань, умінь, навичок; прискорене навчання. На сучасному етапі візуалізацію розглядають вже як стратегію навчання. Використання засобів інформаційно-комунікаційних технологій дає можливість здійснювати глибокий аналіз візуальної інформації за допомогою управління її структурою, формою, розмірами, кольором.
Медична візуалізація — це методика і процес створення візуальних зображень внутрішніх органів з метою проведення клінічного аналізу і медичного втручання. Медична візуалізація використовується для огляду внутрішніх структур тіла людини, а також для діагностики і лікування хвороб. Крім того, за допомогою цієї методики створюють базу даних нормальної анатомії і фізіології, яка дозволить виявляти аномалії. У медицині також виконують візуалізацію видалених органів і тканин, однак такі процедури зазвичай відносять до патології, а не до медичної візуалізації.
Медична візуалізація є галуззю біомедичної інженерії та медицини, і є критично важливим компонентом сучасної охорони здоров’я, надаючи медичним працівникам неінвазивні та, рідше, інвазивні інструменти для візуалізації та діагностики широкого спектру захворювань.
Медична візуалізація сформована з різноманітних методів, які створюють візуальне уявлення про внутрішній простір тіла, таких як рентгенографія, магнітно-резонансна томографія (МРТ), комп’ютерна томографія (КТ), позитронно-емісійна томографія (ПЕТ), ультразвук, дифузійну МРТ та інші. Ці методи зробили революцію в медичній діагностиці та лікуванні, дозволивши медичним працівникам бачити органи, тканини, і навіть клітини тіла без інвазивних процедур. Медична візуалізація має широкий спектр застосувань у клінічній практиці, включаючи діагностичну візуалізацію, інтервенційну візуалізацію та терапію під контролем візуалізації.
((С) ВікіпедіЯ.
Вільна енциклопедія)
Портфо́ліо (від італ. portafoglio — «портфель») — збірка (широке портфоліо) виконаних робіт та напрацювань певної особи або компанії. Термін «портфоліо» запозичений через посередництво англ. portfolio з італійської мови (portafoglio — «портфель»), де утворений від porta («носи») та foglio («аркуш»).
Портфоліо — це спосіб фіксування, накопичення, оцінки і самооцінки особистих досягнень за певний проміжок часу.
Призначення портфоліо — накопичення досягнень, відслідковування професійного прогресу, представлення діяльності і професійного розвитку за окремий проміжок часу.
Завдання:
Функції портфоліо:
Практичне значення портфоліо:
Моделі портфоліо:
Стандартів не існує. Головне — логічна послідовність. Декілька рекомендацій:
• Можна оформити у вигляді файлової папки з заголовками розділів;
• Кожну роботу, документ, підбірку кладіть в окремий файл;
• На кожному елементі портфоліо бажано ставити дату, щоб прослідкувати динаміку;
• У друкованому варіанті обов'язково робіть посилання на документи чи їх копії, вказавши номер додатку;
• В електронному варіанті треба оформити гіперпосилання на документи та інші матеріали з презентації портфоліо.
((С) ВікіпедіЯ. Вільна енциклопедія)
Словник – упорядкований
в алфавітному або тематичному
порядку
перелік мовних одиниць з короткими їх
характеристиками
або характеристиками позначених ними
понять,
або з перекладом на іншу мову.
Словник
як завдання для самостійної роботи здобувач
освіти
готує за темою заняття або за визначеною викладачем
темою
шляхом опрацювання довідкової та навчальної
літератури.
Словник як певний набір визначень поняття, який
самостійно
підготовлений здобувачем освіти, значно полегшує
системне
опрацювання дисципліни, орієнтацію в її
термінологічному
просторі, а також підготовку до екзамену.
У
словнику бажано наводити декілька визначень певного
поняття,
порівнювати їх, відзначити слова, які є ключовими
і/або
застосовуються в усіх наведених визначеннях. Відібрані
трактування
понять мають бути зрозумілими, не містити (якщо
можливо)
суперечностей. Додатково можна знайти синоніми або
антоніми.
Здобувачам
освіти з метою підвищення ефективності
навчальної
діяльності рекомендовано складати словник
рукописним
способом. Важливим елементом підготовки
словника
є фіксація джерел, з яких окремі поняття були
виписані.
((С) Горбань Г. О. Самостійна робота здобувача освіти: освітня програма «Психологія» : навчально-методичний посібник для здобувачів вищої освіти)
