Есе́ або есе́й (фр. essai, фр. вимова: [esɛ] — спроба, нарис, від лат. exagium — зважування) — невеликий за обсягом прозовий твір, що має довільну композицію і висловлює індивідуальні думки та враження з конкретного приводу чи питання і не претендує на вичерпне і визначальне трактування теми; це жанр, який лежить на перетині художньої та публіцистичної (часом науково-популяризаторської) творчості.
Хоча художні тексти в стилі есе відомі з часів античності, появу цього жанру пов'язують з ім'ям Мішеля Монтеня, який з 1572 року й до кінця життя працював над своїм найбільшим літературним твором, що мав назву «Проби» (фр. Essais).
Визначальні риси і стиль
Визначальними рисами есе, як правило, є незначний обсяг (від кількох речень до 10-20 сторінок), конкретна тема, дана в підкреслено вільному, суб'єктивному її тлумаченні; вільна композиція, парадоксальна манера мислення. Як правило, есе виражає нову, суб'єктивну думку про щось.
Стиль есе відрізняється образністю, афористичністю, використанням свіжих метафор, нових поетичних образів, свідомою настановою на розмовну інтонацію і лексику. Він здавна формувався у творах, в яких на перший план виступає особистість автора. Пограничними жанрами для есе є поезія в прозі та науковий нарис або філософський трактат.
Серед відомих есеїстів: Ю. Шевельов, Б. Шоу, Ж.-П. Сартр, А. Камю, Й. Бехер, В. Винниченко, Є. Маланюк, П. Загребельний, О. Гончар та ін.
Види есе
За змістом:
- філософські
- літературно-критичні
- історичні
- художні
- художньо-публіцистичні
За літературною формою:
За композиційними особливостями:
- рефлексійні
- аналітичні
- критичні
- розповідні
- описові
((С) ВікіпедіЯ.
Вільна енциклопедія)
ЯК
НАПИСАТИ ЕСЕ?
У сучасного
студента нерідко виникає потреба у написанні есе. Боятися цього не варто.
Головне – не просто розкрити тему, а зробити це яскраво та цікаво, намагаючись
першим же реченням захопити увагу читача
ЩО ТАКЕ ЕСЕ?
Есе — це
невеликий за обсягом прозовий твір з вільною композицією та яскраво вираженими
персональними враженнями та міркуваннями автора відносно конкретного питання чи
ситуації. Глибоке трактування предмета при цьому не передбачається.
Основна мета
написання есе на тему — розвиток творчого мислення та здібності викладати думки
у письмовій формі. Робота над есе є неймовірно корисною для автора, оскільки
вчить його якісно структурувати інформацію, виділяти причинно-наслідкові
зв’язки, влучно доповнювати власний досвід конкретними прикладами, аргументувати
свою точку зору.
Характерні особливості есе
Ключовими
відмінностями есе від інших видів творів є:
- Невеликий обсяг. Рекомендовано
обмежуватися 1000 слів, що становить приблизно 3,5 сторінки друкованого
тексту 14 шрифтом. При цьому школярі під час навчального процесу можуть
писати твори дещо меншого обсягу,
- Чітко задана тематика. В
есе досліджується одна з широких тем.
- Суб’єктивність. При
написанні есе варто орієнтуватися виключно на персональний досвід та точку
зору. Важливо аргументувати власне ставлення до теми так, нібито ви
намагаєтеся передати думку своєму ліпшому другу.
- Метафори. При написанні
есе допускається використання емоційно забарвлених образів, яскравих
порівнянь та метафор. Твір можна наповнювати мрійливістю, меланхолійністю
та емоціями.
- Розмовна мова. Для есе
надзвичайно важливо створити ілюзію живої комунікації із читачем. Автору
можна ставити окличні та риторичні питання, дотримуватися власного
неповторного стилю письма та максимально інтегрувати в текст свою
індивідуальність.
- Нетривіальність
підходу. Есе суттєво відрізняється від сухих та інформаційно точних
рефератів своєю художністю та відкритістю до нового. Неординарні
заголовки, влучно підібрані цитати — все це дозволяє авторам есе відходити
від нудних та заїжджених шаблонів.
ЯК ПИСАТИ ЕСЕ?
Існують
певні правила написання есе за літературним твором. Розберемося з кожним із
них, щоб створити гідний твір:
Перш за все автору
треба підняти проблему, що була піднята автором твору. Рекомендується робити це
у вигляді чітко сформульованого питання, яке ставиться безпосередньо до
прочитаного тексту. У разі, якщо весь твір — це відповідь на ваше запитання,
значить проблема виявлена вірним чином. Ті, хто активно розбирається з тим, як
правильно писали есе, мусять винести проблематику твору в перший абзац свого
тексту.
Другий етап —
визначення відношення автора тексту до сформульованої вами проблеми. Важливо
зрозуміти, які почуття викликає ситуація у письменника — він іронізує, висміює
чи шкодує з цього приводу. Також важливо поділитися власною позицією та
аргументувати, чому ви розділяєте чи не погоджуєтеся з позицією автора.
Фінальний крок —
підбір влучних прикладів із творів мистецтва чи власного життя, де спіткнулася
аналогічна проблема. Якщо ви не розумієте як написати есе, коли вашого
життєвого досвіду не вистачає для пошуку релевантного прикладу, його завжди
можна вигадати.
Варто
пам’ятати про те, що всі дії в тексті ведуться не автором, а літературним
персонажем, який є головним героєм твору.
Структура есе
Структура
есе передбачає висунення конкретної тези в самому початку твору. Після цього
починається аргументація думки з використанням доречних викладок, влучних цитат
чи релевантних фактів із життя.
Традиційно
есе складається з:
- Назви, яка мусить точно описувати
зміст написаного твору. В есе не передбачається використання плану, тому
автор автоматично переходить до основного тексту.
- Вступна частина, в якій
обґрунтовується необхідність дослідження обраних автором питань та
висувається ключова гіпотеза. Гіпотезою в цьому випадку виступає певне
припущення, яке в ході написання есе буде підтверджено чи напроти
спростовано. Варто зазначити, що самостійно сформована ідея має бути
підтверджена. Допускається також можливість, що автор есе в своєму тексті
підкресліть, що його першочергова думка виявилась помилковою, і він змінив
своє ставлення до ситуації. В разі, якщо мова йде про маленьке есе, від
написання слова «введення» можна відмовитися.
- Основа частина. Для невеликого
есе зовсім нескладно прописати структуру. Кожен новий абзац — це нові тези
та аргументація думок. Проте якщо ви не можете не застосувати у своєму
творі великих інформаційних блоків, їх ліпше виділити підзаголовками та
жирним шрифтом. Структура основної частини есе подібна до ланцюга. Кільце
за кільцем тезу продовжують аргументи, а після доведення однієї гіпотези,
починається міркування про іншу.
Автор вправі
самостійно вирішити, яка кількість тез має бути доведена в його есе. При цьому
на кожну тезу має припадати щонайменше 2-3 сильних аргументи. В іншому випадку
дослідження буде виглядати несолідно та непереконливо.
Правила обґрунтування тез
Довести чи
спростувати тезу можна коштом:
- Власного досвіду, історій із
життя знайомих людей чи знаменитостей.
- Явищ, які люди спостерігають у
повсякденному житті.
- Фактів, які передаються у
первинному вигляді, без спотворень та маніпуляцій.
- Цитат відомих людей.
- Історичних подій у контексті
аналізу причинно-наслідкового зв’язку.
- Законів, що діють чи діяли в
минулому.
Усі
використані докази мають на меті тактично підвести читача до безпосереднього
доведення чи тотального спростування поставленої гіпотези. Саме через це
логічність та послідовність викладення думок є визначальною при написанні есе.
Поширені питання
Як навчитись писати есе?
Щоб не стати
жертвою «білого аркуша», важливо вивчити структуру есе. Це допоможе не
розгубитися під час написання роботи. Окрім того, важливо розвивати свою
ерудованість, отримувати різний життєвий досвід, який потім може бути використаний
для аргументації тез та доведення/спростування гіпотез.
Чи треба висловлювати свою думку в есе?
Так. Основна
мета есе — показати ставлення її автора до конкретної проблеми, піднятої у
прочитаному творі. При написанні есе обов’язково використовувати власний досвід
для аргументування своєї точки зору та ставлення до проблематики.
Які є основні структурні компоненти есе?
Есе
складається з трьох основних елементів: назви, вступу та основної частини.
Немає коментарів:
Дописати коментар