Ле́кція (лат. lectio — читання) — основна форма проведення навчальних занять, призначених для засвоєння теоретичного матеріалу.
Лекція є основною формою навчального процесу у вищій школі. Усний виклад предмета викладачем, а також публічне читання на яку-небудь тему.
Мета лекції — розкрити основні положення теми, досягнення науки, з'ясувати невирішені проблеми, узагальнити досвід роботи, дати рекомендації щодо використання основних висновків за темами на практичних заняттях.
І хоча у лекцій є суттєвий недолік: лекція певною мірою привчає студента до пасивного привласнення чужих думок, не стимулює тягу до самостійного навчання, не забезпечує індивідуального, диференційованого підходу до навчання - є і переваги:
- лекція дає можливість реалізувати одну зі стрижневих ідей гуманної педагогіки (творча співпраця педагога зі студентами, спільна емоційна взаємодія);
- лекція активізує розумову діяльність студентів (звісно, якщо вона кваліфіковано прочитана, уважно вислухана і зрозуміла);
- у лекції акумульовано великий обсяг наукової інформації з урахуванням новітніх досягнень тієї чи іншої науки;
- вирізняється своєю економічністю. Студент має можливість за порівняно короткий час отримати значний обсяг наукової інформації, до того ж насиченої найновішим матеріалом;
- лекція слугує своєрідним дороговказом для студентів, компасом у неосяжному морі наукової інформації;
- лекція незамінна, коли є дефіцит літератури.
Для того, щоб здійснити цей вид роботи, потрібно:
- зорієнтуватись у загальній композиції тексту: визначити вступ, основну частину, кінцівку;
- вловити логіко-смислову основу повідомлення;
- виявити ключові ідеї, слова;
- визначити додаткову інформацію;
- лаконічно сформулювати головну інформацію.
- первинне прочитання тексту-джерела: виявлення особливості матеріалу, його характеру, підкреслення невідомих термінів, слів та ін.;
- вторинне прочитання тексту-джерела: виокремлення головного від другорядного, поділ інформації на логічні частини, розміщення їх у відповідному порядку;
- основний зміст кожного смислового компонента занотовується у вигляді сконденсованої інформації після найменування теми;
- конспект складається не лише з основних положень, але й з фактів, висновків, спостережень та їх обґрунтувань;
- можливе використання реферативного способу викладу (наприклад: «автор вважає…»);
- власні коментарі, роздуми, ідеї розташовуються на берегах
((С) ВікіпедіЯ. Вільна енциклопедія)
Немає коментарів:
Дописати коментар