Самостійна позааудиторна робота здобувачів освіти. Екзаменаційна сесія.

 Вивчення дисциплін у закладах вищої освіти завершується
обов’язковою формою контролю – екзаменом або заліком.
За графіком навчального процесу коледжу наприкінці
кожного семестру визначають заліковий та екзаменаційний
періоди. Підготовка до заліково-екзаменаційного періоду,
складання заліків та екзаменів є досить відповідальною
складовою самостійної роботи здобувача освіти. Основним під
час підготовки є повторення всього навчального матеріалу
дисципліни.

Екзамен – це форма підсумкового контролю рівня й якості засвоєння студентом теоретичних знань та практичних умінь і

навичок з навчальної дисципліни за семестр. Його проводять як контрольний захід в усній або письмовій формі чи із застосуванням ІТ-технологій. Присутність здобувача вищої

освіти під час проведення заліку або екзамену є обов’язковою.

Семестровий залік – це форма підсумкового контролю, що передбачає оцінювання засвоєння студентом навчального

матеріалу з дисципліни на підставі результатів виконання ним

певних видів робіт протягом семестру та залікової контрольної

роботи або підсумкової співбесіди.

Для успішного складання підсумкового семестрового

контролю необхідною є систематична робота з навчальною,

навчально-методичною та науковою літературою протягом

семестру. У процесі самостійної роботи з дисципліни доцільно

доповнювати конспект лекцій короткими нотатками задля

розширення теоретичних знань. Практика засвідчує, що вищі

результати під час підсумкового контролю мають ті студенти, які

систематично й цілеспрямовано працюють з рекомендованою

літературою, маючи на меті не механічне запам’ятовування

текстів підручника і лекцій, а перш за все, з’ясування їх змісту.

(С) Горбань Г. О. Самостійна робота здобувача освіти

Щоб уникнути хвилювання під час екзаменаційної сесії - слід поставити собі таке

запитання: «Чи допомагає хвилювання впоратися із ситуацією?».

Занепокоєння – це емоція, а не метод вирішення проблем.

Самостійна позааудиторна робота здобувачів освіти. Алгоритм.

 Алгори́тм (латинізов. Algorithmi за араб. ім'ям перського математика  аль-Хорезмі) — набір інструкцій, які описують порядок дій виконавця, щоб досягти результату розв'язання задачі за скінченну кількість дій; система правил виконання дискретного процесу, яка досягає поставленої мети за скінченний час. Для візуалізації алгоритмів часто використовують блок-схеми. (Приблизно 825 року він написав трактат, в якому описав придуману в Індії позиційну десяткову систему числення. У першій половині XII ст. твір Аль-Хорезмі потрапив до Європи в перекладі латиною під назвою «Algoritmi de numero Indorum» («Алгоритми про індійську лічбу»). Вважається, що Algoritmi відповідає невдалій латинізації імені Аль-Хорезмі, проте через неправильне тлумачення його як іменника в множині ним стали називати метод обчислення.)

Алгоритм є базисним поняттям і складає основу опису методів. З методології виходить якісно нове поняття алгоритму як оптимальність з наближенням до прогнозованого абсолюту. Зробивши все в послідовності алгоритму за граничних умов задачі, маємо ідеальне рішення нагальних проблем науково-практичного характеру. В сучасному світі алгоритм будь-якої діяльності у формалізованому вигляді складає основу навчання на прикладах за подібністю. 
Робота кожного алгоритму відбувається шляхом виконання послідовності деяких елементарних дій. 

                                                                                               Ці дії називають кроками, 

а процес їхнього виконання називають алгоритмічним процесом. 

(С) Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Основна послідовність складання алгоритму полягає в такому:
1. Уважно прочитати умови завдання.
2. Визначити:
- що задано (відомі складові);
– чого необхідно досягти (результати);
– які формати дій з відомими складовими можливі.
3. Сформулювати назву алгоритму.
4. Визначити шляхи вирішення завдання та виявити
необхідні проміжні дії.

(С) Горбань Г. О. Самостійна робота здобувача освіти

Самостійна позааудиторна робота здобувачів освіти. Візуалізація. Ілюстрації.

Візуалізація – загальна назва прийомів уявлення певної

інформації або явища у наочному форматі, зручному для

аналізу, запам’ятовування та узагальнення.

Візуальне мислення – це людська діяльність, продуктом якої

є породження нових образів, створення нових візуальних форм,

що несуть певне навантаження й роблять значення видимим.

Результатом процесу візуалізації є певна наочна модель, що

відображає суть об’єкта пізнання. Візуальна модель дає змогу

зафіксувати результат певного етапу формування знань в

наочній формі, яка підсумовує зрозуміле, виявляє недоліки та

суперечності. Візуалізація стимулює осмислення, узагальнення,

уточнення сприйманих образів, забезпечує повноту і цілісність їх

сприйняття.

Отже, візуалізація навчальної інформації дає змогу

здобувачу освіти активізувати пізнавальну діяльність, а також

стимулювати формування й розвиток критичного мислення.

Сьогодні існує досить широкий спектр форм візуалізації

навчального матеріалу.

Візуалізація знань може бути подана у вигляді:

1) ілюстрації (малюнки, фотографії, відео процесів, явищі

предметів);

2) інфографіки (подання у візуальному вигляді зведення

різних даних у єдине ціле з метою спрощення сприйняття);

3) ієрархічних деревоподібних схем;

4) онтологічної мапи-мережі (інтелект-мапи).

Самостійні завдання з побудови візуалізації знань за

визначеною темою задають досить широкий вибір форматів її

реалізації. Важливо, що під час виконання завдань щодо

використання форматів візуалізації здобувач самостійно обирає

форму, обсяг і деталізацію узагальнення.

Ілюстрація

Ілюстрація – один із видів графіки для супроводу тексту

візуальними образами, які сприяють його поясненню,

доповнюють його та підсилюють емоційне сприйняття. Це один

із методів візуалізації.

Основними видами ілюстративного матеріалу є креслення,

технічний рисунок, схема, фотографія, малюнок.

За необхідності ілюстрації доповнюють пояснювальними

даними (підрисунковий підпис). Підпис під ілюстрацією

зазвичай має бути чотири основних елементи:

- найменування графічного сюжету: у роботах зазвичай

використовують такий формат: Рис.;

- порядковий номер ілюстрації, якщо їх більше ніж одна;

- тематичний заголовок ілюстрації, що містить текст із

якомога стислою характеристикою зображеного;

- експлікацію, яка будується так: деталі сюжету позначають

цифрами, які виносять у підпис, супроводжуючи їх текстом.

Треба зазначити, що експлікація не замінює загального

найменування сюжету, а лише пояснює його. Експлікація в

широкому сенсі – це роз’яснення, уточнення позиції, поняття,

значення слова.

Проілюструвати якусь думку – означає подати до тексту

малюнки або приклади, що дадуть змогу наочно пояснити,

розкрити, підтвердити її зміст.

У самостійній роботі здобувача освіти ілюстрація може

виконувати як супроводжувальну роль, коли виконує свою

основну функцію, так і змістову, коли вона є основним змістом

роботи з психологічного аналізу певних феноменів.

 ((С) Горбань Г. О. Самостійна робота здобувача освіти: освітня програма «Психологія» : навчально-методичний посібник для здобувачів вищої освіти)

Технологію з використанням візуалізації відносять до технології концентрованого навчання за допомогою знаково символьних структур. Основними цілями  цих технологій є формування знань, умінь, навичок; прискорене навчання. На сучасному етапі візуалізацію розглядають вже як стратегію навчання. Використання засобів інформаційно-комунікаційних технологій дає можливість здійснювати глибокий аналіз  візуальної інформації за допомогою управління її  структурою, формою, розмірами, кольором.

Медична візуалізація — це методика і процес створення візуальних зображень внутрішніх органів з метою проведення клінічного аналізу і медичного втручання. Медична візуалізація використовується для огляду внутрішніх структур тіла людини, а також для діагностики і лікування хвороб. Крім того, за допомогою цієї методики створюють базу даних нормальної анатомії і фізіології, яка дозволить виявляти аномалії. У медицині також виконують візуалізацію видалених органів і тканин, однак такі процедури зазвичай відносять до патології, а не до медичної візуалізації.

Медична візуалізація є галуззю біомедичної інженерії та медицини, і є критично важливим компонентом сучасної охорони здоров’я, надаючи медичним працівникам неінвазивні та, рідше, інвазивні інструменти для візуалізації та діагностики широкого спектру захворювань.

Медична візуалізація сформована з різноманітних методів, які створюють візуальне уявлення про внутрішній простір тіла, таких як рентгенографія, магнітно-резонансна томографія (МРТ), комп’ютерна томографія (КТ), позитронно-емісійна томографія (ПЕТ), ультразвук, дифузійну МРТ та інші. Ці методи зробили революцію в медичній діагностиці та лікуванні, дозволивши медичним працівникам бачити органи, тканини, і навіть клітини тіла без інвазивних процедур. Медична візуалізація має широкий спектр застосувань у клінічній практиці, включаючи діагностичну візуалізацію, інтервенційну візуалізацію та терапію під контролем візуалізації.

((С) ВікіпедіЯ. Вільна енциклопедія)

Самостійна позааудиторна робота здобувачів освіти. Портфоліо.

 Портфо́ліо (від італ. portafoglio — «портфель») — збірка (широке портфоліо) виконаних робіт та напрацювань певної особи або компанії. Термін «портфоліо» запозичений через посередництво англ. portfolio з італійської мови (portafoglio — «портфель»), де утворений від porta («носи») та foglio («аркуш»). 

Портфоліо може бути як на папері, так і в електронному вигляді. Електронне портфоліо, у свою чергу, може зберігатись локально (бути доступним лише визначеному колу людей) та глобально (бути доступним для всього світу — для користувачів Інтернету). Глобально доступне портфоліо називається ще інакше — вебпортфоліо.

Портфоліо — це спосіб фіксування, накопичення, оцінки і самооцінки особистих досягнень за певний проміжок часу.

Призначення портфоліо — накопичення досягнень, відслідковування професійного прогресу, представлення діяльності і професійного розвитку за окремий проміжок часу.

Завдання:

• проаналізувати й узагальнити свою роботу;
• відобразити динаміку свого професійного росту;
• представити досвід своєї роботи найбільш повно і ефективно.

Функції портфоліо:

• діагностична — фіксує зміни за певний проміжок часу;
• змістовна — розкриває спектр виконуваних робіт;
• розвивальна — забезпечує безперервний процес освіти і самоосвіти;
• мотиваційна — відзначає результати діяльності;
• рейтингова — дозволяє виявити кількісні та якісні індивідуальні досягнення.

Практичне значення портфоліо:

• атестація в майбутньому;
• систематизація діяльності власника портфоліо;
• фактор, який стимулює професійний розвиток.

Моделі портфоліо:

• Портфоліо досягнень (для себе та інших) Мета створення: оцінити прогрес в дослідницькій, професійній і творчій діяльності;

• Портфоліо-самооцінка (для себе) Мета створення: показати прогрес чи регрес в якихось видах чи окремих аспектах професійної діяльності;

• Портфоліо-звіт (для інших) Мета створення: показати успішність і доказати прогрес дослідницької, професійної і творчої діяльності.

Підготовка портфоліо є доцільною для здобувачів, які мають заборгованість з дисципліни.

Оформлення

Стандартів не існує. Головне — логічна послідовність. Декілька рекомендацій:

• Можна оформити у вигляді файлової папки з заголовками розділів;

• Кожну роботу, документ, підбірку кладіть в окремий файл;

• На кожному елементі портфоліо бажано ставити дату, щоб прослідкувати динаміку;

• У друкованому варіанті обов'язково робіть посилання на документи чи їх копії, вказавши номер додатку;

• В електронному варіанті треба оформити гіперпосилання на документи та інші матеріали з презентації портфоліо.

((С) ВікіпедіЯ. Вільна енциклопедія)

Самостійна позааудиторна робота здобувачів освіти. Словник.

 

Словник

Словник – упорядкований в алфавітному або тематичному

порядку перелік мовних одиниць з короткими їх

характеристиками або характеристиками позначених ними

понять, або з перекладом на іншу мову.

Словник як завдання для самостійної роботи здобувач

освіти готує за темою заняття або за визначеною викладачем

темою шляхом опрацювання довідкової та навчальної

літератури. Словник як певний набір визначень поняття, який

самостійно підготовлений здобувачем освіти, значно полегшує

системне опрацювання дисципліни, орієнтацію в її

термінологічному просторі, а також підготовку до екзамену.

У словнику бажано наводити декілька визначень певного

поняття, порівнювати їх, відзначити слова, які є ключовими

і/або застосовуються в усіх наведених визначеннях. Відібрані

трактування понять мають бути зрозумілими, не містити (якщо

можливо) суперечностей. Додатково можна знайти синоніми або

антоніми.

Здобувачам освіти з метою підвищення ефективності

навчальної діяльності рекомендовано складати словник

рукописним способом. Важливим елементом підготовки

словника є фіксація джерел, з яких окремі поняття були

виписані.

 ((С) Горбань Г. О. Самостійна робота здобувача освіти: освітня програма «Психологія» : навчально-методичний посібник для здобувачів вищої освіти)

Самостійна позааудиторна робота здобувачів освіти. Презентація.

 Презентація (англ. presentation) — процес ознайомлення слухачів з певною темою. Зазвичай це демонстрація, лекція чи промова, з метою проінформувати чи переконати когось.

Презентація може містити три компоненти:

• промова доповідача: те, що доповідач розповідає;
• слайди: те, що бачить аудиторія на екрані;
• роздаткові матеріали: те, що роздається кожному в аудиторії окремо, і містить деталі інформації що презентується. Наприклад список літератури та інших посилань чи статистичні таблиці.

((С) ВікіпедіЯ. Вільна енциклопедія) 

Загальновідомо, що візуальна інформація сприймається легше і запам’ятовується краще, ніж текстова або звукова. Так влаштований людський мозок – приваблива і зрозуміла картинка здатна затьмарити собою будь-які яскраві фрази навіть самого харизматичного виступаючого. Саме тому презентація дозволяє зробити виступ незабутнім, а слухачів – більш сприйнятливими до інформації. Щоб домогтися максимальної ефективності, потрібно лише дотримуватися простих правил створення результативної презентації. Створення презентації починається з опрацювання структури

Важливий етап створення будь-якої презентації – опрацювання структури. Вона повинна бути логічною і точно відповідати ходу виступу.

При опрацюванні структури презентації слід пам’ятати, що точкою опори для слайдів і їх послідовності повинна бути цільова аудиторія. Саме від ступеня підготовки, рівня освіти, зацікавленості та упередженості глядачів залежить вибір візуальних образів.

Типової структури презентації не існує, не дивлячись на це слід дотримуватися наступних основних правил:

·       титульний слайд: на ньому відображається тема виступу, відомості про доповідача, його посаду і, якщо потрібно, назва заходу;

·       слайд-зміст: використовується в великих презентаціях, розділених на розділи, корисний для навігації слухачів і доповідача;

·       смислові слайди: вони є ядром презентації, ідеальна хронологія для смислових слайдів – від загального до конкретного;

·       завершальний слайд: містить контактні дані доповідача.

При створенні структури презентації основне навантаження лягає на опрацювання смислових слайдів. На цьому етапі важливо зрозуміти, яким зображенням найкраще проілюструвати ту чи іншу думку. Якщо у виступі фігурують важливі цифри – це привід вивести їх на слайд, що дозволить глядачам сфокусуватися на інформації. У тому випадку, якщо наводиться статистика і значення зіставляються, інформація ідеально буде виглядати у вигляді діаграми. Якщо ж необхідно відобразити процес у часі – нехай інформація буде представлена ??в формі тимчасової шкали з цифрами або фактами.

Інформація, представлена ??у формі таких образів, є інтуїтивно зрозумілою, що дозволяє слухачам швидше її сприймати.

Ефективна презентація – коротка презентація

Розклавши тему виступу на візуальні образи, слід перейти до найболючішого етапу – видалення зайвих слайдів.

У цій роботі слід пам’ятати, що підвищена увага слухачів доводиться на перші 15 хвилин виступу. Всі слайди, які укладаються в цей часовий проміжок, повинні бути максимально насиченими змістом. В середньому, 40-хвилинний виступ містить від 15-ти до 20-ти слайдів. Більша кількість слайдів може лише втомити аудиторію, що негативно відіб’ється на загальному відчутті від виступу.

Працюючи над сортуванням, слід бути готовим пожертвувати такими слайдами, як:

·       Красиві, але не інформативні слайди – до цієї категорії слід віднести масивні, обтяжені дрібними деталями графіки та діаграми;

·       Розлогі цитати – як правило, презентація може містити не більше однієї яскравої і точної цитати;

·       Багатошарові красиві фотографії, які не підкріплені промовою виступає: такими слайдами виступаючий просто зловживає увагою і часом слухачів, тому від них слід відмовитися.

Зображення важливіше тексту

Презентація – це продукт, який не менше, ніж на 75% повинен складатися з візуальних образів. І тут арсенал аж ніяк не обмежується такими шаблонними рішеннями Power Point,  SmartArt і примітивні-блок-схеми. Але і вибирати візуальні елементи необхідно з розумом.

·       Діаграми краще таблиць. Таблиці мають яскраво виражений канцелярський стиль. Найчастіше вони починаються стовпцем під назвою “№”, далі йдуть густо нарізані графи, заповнені густим текстом. Але найчастіше від такої документальної подачі можна відійти за допомогою діаграм, що краще сприймається слухачами.

·       Фото краще малюнків. Презентація курортів в Єгипті не може обійтися без якісних фотографій Сфінкса, а розповідь про нове меню модного ресторану неможливо уявити без соковитих зображень самих страв. Слідуючи цьому правилу в тих випадках, коли це можливо, краще користуватися фотографіями, а не кліпартами.

·       Іконки краще тексту. У тих випадках, де це можливо, краще використовувати іконки та інші картинки. Важливо, щоб вони були сприйняті точно, і не викликали двозначності. Слідуючи цьому правилу логотипи, герби міст і прапори держав краще тексту.

Один слайд – одна думка

Нерідко під час презентацій слухачі фотографують слайди, виведені на екрані. Багатьом виступаючим це лестить. А даремно! Найчастіше слухач робить фото слайд не тому, що йому сподобалася ідея, і не для поста в соцмережах. Просто змістове наповнення слайда настільки насичене, що осмислити його під час короткої демонстрації неможливо. Фото робиться не на пам’ять, а для домашньої роботи.

Щоб цього уникнути, забезпечує дотримання правила – на одному слайді може бути тільки одна думка. Не слід експлуатувати презентації, щоб максимально спростити долю виступаючого. На слайдах повинні бути виведені тільки найважливіші цифри, факти і тексти. Все інше слід вимовити словами, або опустити зовсім.

Також слід з обережністю ставитися до слайдів, які повністю складаються з тексту. Навіть якщо вони відповідають правилу, і містять лише одну думку – слів повинно бути не більше 15-ти на один слайд. Причому, експерти рекомендують використовувати максимально великий шрифт, щоб навіть задні ряди змогли розгледіти зміст.

Кольори

Існує хибна думка, що презентація повинна бути обов’язково яскравою. Вибираючи яскраві кольори палітри, часто складно їх вміло поєднувати. На цей рахунок експерти рекомендують – в одному слайді має бути не більше 3-х кольорів. Ідеальним варіантом є дотримання цього правила в усій презентації.

Важливо пам’ятати, що презентація повинна бути естетично привабливою, тому найкраще скористатися таблицею поєднання кольорів, яку без зусиль можна знайти в інтернеті.

Найскладніше дотримати правило 3-х кольорів при складанні діаграм з декількома категоріями. З одного боку їх потрібно розфарбувати так, щоб вони відрізнялися одна від одної, з іншого – існує ще фон, логотип та інші кольорові елементи. Вирішити проблему можна за допомогою відтінків. Найбільші величини можна забарвити в інтенсивні кольори, менші – в більш бліді, і так далі.

Думка стороннього

Зрозуміти результативність презентації допоможе компетентна думку стороннього. Перед презентацією досить показати слайди людині, яка максимально схожа на усереднений образ типового глядача. Тобто, вона повинна володіти приблизно таким же рівнем обізнаності в темі презентації, як і майбутні слухачі виступу.

На думку таку людину краще спиратися з поправкою на те, що презентація надається їй без звукового супроводу.

Такій людині необхідно буде поставити такі питання. Чи будуть слайди зрозумілі без пояснень? Які слайди здадуться самими зрозумілими, а які викличуть питання?

Зібрана інформація дозволить внести в слайди фінальні корективи перед  демонстрацією. Особливо важливо отримати попередній зворотний зв’язок в тому випадку, якщо використовуються нетипові діаграми – наприклад, матричні.

 © 2023 Бізнес-UA!